Ключ API — це пароль, який не має терміну дії та за яким ніхто не стежить. Ставтеся до нього відповідно.
Надавайте лише те, що необхідно
Створюйте окремий ключ для кожної інтеграції лише з тими дозволами, які ця інтеграція використовує. Скрипту розгортання не потрібен доступ до платежів, а інструменту моніторингу не потрібно видаляти сайти. Якщо виникає помилка, ключ з обмеженими правами локалізує її наслідки.
Тримайте його подалі від коду
Ніколи не фіксуйте (commit) ключ у репозиторії — публічному чи приватному. Репозиторії форкають, клонують, резервують і випадково діляться ними, а сканери знаходять у них ключі протягом кількох хвилин після надсилання (push). Використовуйте змінну середовища або сховище секретів вашого постачальника CI.
Замінюйте, а не хвилюйтеся
Якщо ключ було вставлено в чат, тікет, знімок екрана чи журнал, замініть його. Створіть новий ключ, перемкніть інтеграцію, а потім видаліть старий — саме в такому порядку, щоб між кроками нічого не зламалося. Це займе хвилину й повністю усуне всі сумніви.
Слідкуйте за їхніми діями
Кожен виклик, здійснений ключем, відображається в Activity з назвою ключа. Якщо ключ, який ви вважали виведеним з експлуатації, усе ще здійснює виклики, це сигнал, вартий вашої уваги.
Видалення
Видалення ключа набуває чинності негайно. Усе, що його використовує, починає отримувати 401, що власне й потрібно.